Історія справи

Постанова ВГСУ від 16.03.2015 року у справі №923/1235/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2015 року Справа № 923/1235/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Карабаня В.Я.,

суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 р. (судді: Головей В.М., Колоколов С.І., Шевченко В.В.)у справі№923/1235/14 господарського суду Херсонської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль"простягнення 40 091 604 грн. 63 коп. за участю представників: від позивача Букоємський Роман Васильович, довіреність №14-138 від 13.05.2014 р.від відповідачане з'явились

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (далі - ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль") про стягнення заборгованості, а саме: 32 067 869 грн. 25 коп. основного боргу, 3 341 221 грн. 28 коп. пені, 3 633 154 грн. 23 коп. інфляційних втрат, 1 049 359 грн. 87 коп. 3% річних.

Позов вмотивований порушенням відповідачем договірних зобов'язань з повної та своєчасної оплати поставленого природного газу і, як наслідок, нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 04.11.2014 р. у справі №923/1235/14 позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 32 067 869 грн. 25 коп. основного боргу, 3 633 154 грн. 23 коп. інфляційних втрат, 1 049 359 грн. 87 коп. 3% річних та 01 грн. 00 коп. пені.

Підставою для прийняття вказаного судового рішення стало визнання відповідачем позовних вимог, а також зменшення судом розміру пені, як це передбачено ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, з огляду на те, що затримка в платежах зумовлена відсутністю у відповідача вільних обігових коштів внаслідок неналежного рівня розрахунків споживачів (в тому числі фізичних осіб та державних підприємств) та непогашенням різниці в тарифах з боку держави.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 р. рішення господарського суду Херсонської області від 04.11.2014 р. у справі №923/1235/14 змінено в частині зменшення розміру пені, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 670 610 грн. 64 коп. пені. В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Господарський суд апеляційної інстанції в цілому погодився з висновками господарського суду Херсонської області. Однак, зважаючи на особливості господарської діяльності позивача та відповідача, інфляційні процеси в державі, необхідність вчасного виконання контрагентами зобов'язань для уникнення можливих фінансових втрат з боку позивача за власними розрахунками, апеляційним господарським судом прийнято рішення про стягнення пені саме в розмірі 1 670 610 гр. 64 коп.

Не погодившись з прийнятим апеляційним господарським судом судовим актом, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 р. у справі №923/1235/14 в частині відмови у стягненні 1 670 610 грн. 64 коп. пені та в цій частині прийняти нове рішення про задоволення позову. В іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 р. залишити без змін.

Вказана касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.03.2015 р. касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 16.03.2015 р.

В судове засідання 16.03.2015 р. з'явився представник позивача.

Представник відповідача скористався своїм правом, передбаченим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та до початку судового розгляду подав відзив, в якому заперечив проти задоволення касаційної скарги.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 р. в частині відмови у стягненні 1 670 610 грн. 64 коп. пені та в цій частині прийняти нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення апеляційним господарським судом обставин справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями досліджено, що 28.12.2012 р. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" (покупець) уклали договір купівлі-продажу природного газу №13/2489-ТЕ-33.

За умовами вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) обсягом до 41 000 тис.м3, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити отриманий газ, виходячи з ціни за 1000 м3 газу (з ПДВ) - 1 309 грн. 20 коп., а всього 53 677 200 грн. 00 коп. (п. 1.1, 2.1, 5.2, 5.5 договору).

Відповідно до пункту 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктами 7.1, 7.2 договору передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством України, а також договором. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Вищевказаний договір діє в частині реалізації газу до 31.12.2013 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення, що закріплено в п. 11.1 договору №13/2489-ТЕ-33 від 28.12.2012 р.

Крім того, місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що на виконання умов договору позивач у період з січня по грудень 2013 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 52 333 668 грн. 80 коп. Вказане підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які без зауважень підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

Відповідач частково виконав зобов'язання з оплати поставленого природного газу та перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 20 265 799 грн. 55 коп., про що свідчить довідка про операції та довідка про сальдо.

Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою відповідача, станом на 23.10.2014 р. заборгованість останнього перед позивачем складала 32 067 869 грн. 25 коп.

За таких обставин, відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", 08.10.2014 р. між Територіальним органом казначейства у Херсонській області, Департаментом фінансів Херсонської обласної державної адміністрації, Департаментом бюджету і фінансів Херсонської міської ради, Департаментом житлово-комунального господарства Херсонської міської ради, ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" укладено договір про організацію взаєморозрахунків №674/30.

Предметом даного договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14, п. 2 ст. 6 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та Порядку і умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №30 від 29.01.2014 р.

Вказаним договором встановлено порядок проведення взаєморозрахунків, в тому числі погашення заборгованості за спожитий природний газ в 2013 році згідно з договором купівлі-продажу природного газу №13/2489 ТЕ-33 від 28.12.2012 р. Зокрема, п. п. 5-10 договору №674/30 від 08.10.2014 р. визначений порядок проведення взаєморозрахунків на суму 32 067 869 грн. 25 коп.

При цьому, договір про організацію взаєморозрахунків набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором та є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування (п. п. 14, 15 цього договору).

Таким чином, основний борг покупця перед продавцем за договором купівлі-продажу природного газу №13/2489-ТЕ-33 від 28.12.2012 р. становить 32 067 869 грн. 25 коп.

Враховуючи, що спір виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з своєчасної оплати поставленого природного газу, позивач вказує на обов'язок відповідача також сплатити індексацію ціни, 3% річних та пеню за прострочення виконання такого зобов'язання.

За таких обставин, предметом судового розгляду у справі №923/1235/14 є вимоги позивача до відповідача про стягнення 32 067 869 грн. 25 коп. основного боргу, 3 341 221 грн. 28 коп. пені, 3 633 154 грн. 23 коп. інфляційних втрат, 1 049 359 грн. 87 коп. 3% річних.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що закріплено в ст. 530 Цивільного кодексу України.

Одночасно, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги норми чинного законодавства, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідачем було порушено зобов'яння оплати поставленого природного газу за договором №13/2489 від 28.12.2012 р. в строки визначені в договорі, у зв'язку з чим стягнуто з відповідача заявлені позивачем суми основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду в частині задоволення позову.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що відповідач є акціонерним товариством з державною часткою в розмірі 99% акцій, основний вид діяльності якого - виробництво електричної та теплової енергії, враховуючи, що ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" знаходиться у важкому фінансовому стані, не має вільних обігових коштів, має значну дебіторську заборгованість, в тому числі, з боку населення та державних підприємств, та в супереч вимогам закону отримує не повну компенсацію субсидій та субвенцій, місцевий господарський суд, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір пені, стягнутої з відповідача на користь позивача, до 01 грн. 00 коп.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд оцінив майновий стан як позивача, так і відповідача, та його співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, у зв'язку з чим прийшов до висновку про необхідність зменшення заявленого розміру пені на 1 670 610 грн. 64 коп., тобто на 50%.

Господарський суд апеляційної інстанції, зокрема, керувався тим, що особливостями господарської діяльності, яку здійснюють сторони у справі, їх майновим станом та збитками, які понесе відповідач у разі зменшення розміру пені.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 вказаного кодексу, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Вказане зазначено в ч. 3 ст. 549 даного кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За змістом ч. 3 ст. 232 Господарського кодексу України, вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Вказане передбачено п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічні положення закріплені в ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Судова колегія суду касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що за приписами пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Враховуючи положення статей 43, 84 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно містити обґрунтовану оцінку того, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної пені таким наслідкам, поведінки винної сторони тощо, з викладенням відповідних обставин.

Таким чином, висновки апеляційного господарського суду щодо значення діяльності позивача та відповідача, обставин, які вплинули на виконання зобов'язання, ступеня виконання зобов'язання, поведінки винної сторони, тощо відповідають дійсності, ґрунтуються на матеріалах справи та не суперечать вимогам п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України,

Доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують правомірності застосування господарським судом апеляційної інстанції чинних норм матеріального та процесуального права.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що апеляційним господарським судом повно, всебічно, та об'єктивно встановлено у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізовано правовідносини, що виникли між сторонами, у зв'язку з чим прийнята постанова є законною, обґрунтованою та не підлягає зміні або скасуванню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд поданої ним касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 р. у справі №923/1235/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Судді: А.С. Ємельянов

Л.В. Ковтонюк